Проповіді та статті

Проповідь у 24-ту неділю по Зісланні Святого Духа

Ми сьогодні маємо Євангеліє про людську безнадію і Божу силу, про наші немочі і про справжню віру в цю Божу силу.

Чуємо історію про двох осіб, які є тісно між собою пов’язані, так як розділяють подібні проблеми, навіть мають спільну мету – прагнуть знайти рятунок.

Обоє вже до певної міри навіть втратили надію, через ту трагедію і через безвихідь в якій проживають. Жінка вже 12 років втрачає своє життя, а Яір втрачає 12 ти річне життя, він дуже багато чого досягнув у своєму житті, але раптово втрачає найдорожче. Обоє прямують до Христа як до останньої надію, при тому двоє не зважають на жодні обставини та перешкоди які заважають це зробити, а таких обставин і перешкод було більше ніж достатньо. Яір – начальник синагоги, а Христа законовчителі вже незлюбили. В жінки ще більше проблем.

Що їм дає сили подолати багато перешкод, всі ті обставини роблять зустріч з Христом здавалось би нереальною? Це ВІРА в те, що Ісус є саме тим, хто може мені допомогти навіть в такій ситуації в якій я опинився. Тут є цікавий відпір безнадії. Така віра звершує перед нами одну дуже важливу річ – дивитися на Христа приходило дуже багато людей, багато тому тиснулися біля Нього, але тільки дотик жінки є особливий, який Господь відразу виокремив, що то не є звичайний, нечайний або несвідомий дотик, а дотик віри. Скільки тих порцій безнадії ми отримуємо щодня в нашому особистому житті….  Є спокуса тоді не бачити жодного виходу із проблем, а на загальному рівні також не бачимо перспектив – всі зрадники, ми слабкі, невиносимо даль так жити…. І таке наставлення не дозволяє стоїть також на перешкоді, до нашої активної дії, наших добрих малих вчинків, але від яких немало залежить, така безнадія є перешкодою справжнього дотику до живого Христа, подібно як були всі обставини на перешкоді для Яіра і кровоточивої. В такій безнадії ми навіть коли молимося, ходимо до церкви, але насправді товпимося біля Христа.

Натомість Христос чекає від мене такого сильного дотику, який є дотиком ВІРИ, яка буде визнавати, що в Бога є все можливе – навіть воскресіння мертвих. Буз віри ми не зможемо збагнути цього, а тому прийняти це з користю. Ось чому Христос замикає двері, коли воскрешає дочку Яіра. Чи  вірю в те що лише Бог врятує мою державу, як ми молимося кожного дня за це? Чи може лише з цікавості, тоді як христос очікує наших молитов-прохань, в яких ми торкатимемося Його з вірою.

Коли ми думаємо, що як дочка Яіра вже померлі і є також люди яких ми вважаємо безнадійними, то думаємо нащо до них йти, для чого їм допомагати – то ті люди виявляють для нас самих нашу віру. Справжня віра, це є сильна віра , вона дотикає Христа, і внаслідок цього вона серед того бруду і проблем негараздів допомагає нам знайти радість навіть там де все на перший погляд здається безнадійним. Лише людина з сильною вірою здатна віднайти радість, а тому серед скорбот і бід жити по-іншому, а разом з тим міняти всіх довкола себе на краще.

Христос хоче від нас саме такої віри яка подолая зневіру. Торкаймося його в молитві, в церкві, щоб почути від Нього такі слова: «Хтось мене торкнувся, йди в мирі – віра твоя спасла тебе!».