Новини

Працівники “Карітасу” завітали до малят з “Вишеньки”

IMG_1172

Напередодні Нового року та  Різдвяних свят, 24 грудня 2015р. у БФ «Карітасі Стрийсьої Єпархії» УГКЦ працівниками проекту "Соціальна та психологічна допомога дітям з труднощами у навчанні" здійснено відвідини дитячого притулку "Вишенька" у с. Йосиповичі. Для діток, які там проживають було зібрано чимало речей  для дитячого вжитку: одяг, взуття, книжечки, розмальовки, іграшки , а також кошти. До цієї акції долучилися не тільки працівники "Карітасу" і їх вихованці, а й інші люди, які дізнавалися про цей захід, зокрема активну участь приймали наші волонтери у зборів коштів для дітей з притулку. Вагому фінансову допомогу виділила спільнота "Матерів в молитві" з храму Благовіщення Пресвятої Богородиці. На всі зібрані кошти було куплено яблука, груші, мандарини, сочки, печиво, мармелад та інші різні смаколики, які так полюбляють діти. Всі учасники акції щиро раділи, що мали можливість стати "міні-Миколаєм" і зробити щось хороше і приємне для ближніх, особливо напередодні Різдва.

   При в'їзді у притулок нас очікував о. Микола Бобанич, який активно опікується цими знедоленими діточками. Зайшовши на подвір'я закладу ми побачили чистенькі, акуратні, по-дитячому облаштовані ігрові майданчики. Серце направду радіє, що ці бідні дітки зможуть тут побавитись та гарно провести час. У приміщенні самого притулку гості зустрілися із керівництвом притулку. Приємно, що у притулку затишно, діти доглянуті і веселі, однак також важко не зауважити, що приміщення потребує ремонту. вразило нас те, що отримавши подарунки, ці обділені батьківською любов'ю і теплотою діти, почали ділитися своїми гостинцями не тільки між собою, але і з нами. Це свідчить і про належне християнське виховання у цьому притулку. Діти розповідали вірші про святого Миколая, молилися, співали вивчені пісні. Разом з нашими волонтерами і дітьми з "Карітасу" складали пазлики, розпаковували гостинці. Малі сирітки (майже всі дошкільного віку) охоче сідали волонтерам на коліна, щось розпитували і розповідали, хотіли разом "фоткатися". Час пройшов дуже швидко. На прощання дітки махали ручками, запрошували приїжджати ще.

   У кожної дитини цього притулку вже від народження є своя сумна, а часом і трагічна історія. Проте хочеться сказати, що залишаючи притулок, осаду на душі не було: настільки це доглянуті і люблені чужими людьми дітки. Звичайно все це не замінить хорошу рідну матір, але Господь цих дітлахів не покине. Нашим обов'язком є завжди пам'ятати про таких потребуючих любові, уваги дітлахів. На майбутнє плануємо ще до них завітати з черговою порцією солодощів, а також, щоб приділити цим діткам хоч трішки своєї уваги, подарувати цим маленьким земним ангеляткам частинку свого серця, своєї любові, теплоти.

   Робімо частіше такі вчинки милосердя, намагаймося бути корисними в житті, стараймося прислужитися тому, хто цього потребує, а Бог воздасть сторицею - бо не збідніє рука даючого. Як кажуть у нас  у Карітасі - хто бере, наповнює руку, а хто дає -  наповнює серце.

Кузімчак Любов