Проповіді та статті

Милосердний батько і його сини

В притчі про блудного сина є зразу декілька активних персонажів, кожен з яких має свою поведінку та характерні риси, які розкривають правду реального існування людини.

Povernennya-bludnogo-synaВін сказав далі: “В одного чоловіка було два сини. Молодший з них сказав батькові: Тату, дай мені ту частину маєтку, що мені припадає. І батько розділив між ними свій маєток. Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно. І от як він усе прогайнував, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати. Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині. І він бажав би був наповнити живіт світ стручками, що їх їли свині, та й тих ніхто не давав йому. Опам'ятавшись, він сказав до себе: Скільки то наймитів у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю. Встану та й піду до батька мого і скажу йому: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе! Я недостойний більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів. І встав він і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його. Тут син сказав до нього: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином. А батько кликнув до слуг своїх: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги. Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся, бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся. І вони заходились веселитися. А старший його син був у полі; коли ж він, повертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці. Покликав він одного із слуг і спитав, що воно таке було б. Той же сказав йому: Брат твій повернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо знайшов його живим-здоровим. Розгнівався той і не хотів увійти. І вийшов тоді батько й почав його просити. А той озвався до батька: Ось стільки років служу тобі й ніколи не переступив ні однієї заповіді твоєї, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись. Коли повернувся цей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля. Батько ж сказав до нього: Ти завжди при мені, дитино, і все моє - твоє. А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся.” (Лк. 15, 11-32)

Стає помітною одна особливість – тоді як попередні недільні читання Євангелія розкривають приклад покаяння і смирення самої людини, то у притчі про блудного сина підкреслюється - як саме прощає люблячий Батько, тобто той, перед ким людина виявляє свої покаяння і смирення. Тому не так поведінка сина, як поведінка батька у цій притчі може видатися нам дивною і неочікуваною, адже зовсім не такої реакції ми очікуємо від батька, якого син відрікся і повертається можливо лише через те, що закінчилася їжа.  Цю притчу цілком доречно було б називати притчею про милосердного батька.

Окрім самого батька є інші персонажі, які також придумані Христом, щоб своєю поведінкою нам показати важливі речі. Загалом історія, яка відбулася у стосунках цієї сім’ї, є відображенням історії цілого людства, яке протягом свого існування шукає щось інше крім Бога, що зробить його щасливим. Блудний син саме те і робить, що прагне найти більше щастя поза домом свого батька, а натомість знаходить чужину, голод, боротьбу за виживання. Мотив, який керував діями сина, щоб покинути свій дім, є тим же, який керував першими людьми – Адамом і Євою, коли вони допустилися гріхопадіння – це прагнення знайти більше щастя поза самим Богом. Всіма ними керувало переконання своєї самодостатності, прагнення відірватися від джерела свого існування і свого добра.

У притчі бачимо правду про люблячого Батька - він за будь-яких обставин залишається тим, хто любить. При поверненні сина додому він не пам’ятає йому провини, а знає тільки головне – знайшовся той, хто пропав. Син йому завжди був дорогим, інакше б він не прийняв цього сина. Прощення люблячого Батька є безмежно більшим від того, на що син міг сподіватися коли просив про прощення, адже не сподівався що батько знову назве його сином.

За подією примирення між батьком і сином спостерігає і третій персонаж – старший брат. Що він переживає бачачи таке примирення? Він інший від свого батька, бо той хто повернувся, не був йому дорогим, а отже він не вміє любити настільки наскільки любить батько. Тому міряє категоріями своєї любові чи можливо взагалі її відсутності, тому не розуміє логіки свого батька. Старший син звинувачуючи молодшого брата, з кожним словом виявляє назовні всю правду про самого себе. Чи відчував він, що той хто пропав це є його рідний брат?  Не люблячи сам, не вірить що інший може по справжньому любити.  Саме любові до свого брата батько очікував від рідного сина. Не виконування наказів батька, не тяжка праця на догоджання батькові, - адже вони можуть бути фальшивими, а саме пам’ять про те, що той хто навіть заблудився і відрікся від сім’ї, він не перестав бути твоїм братом і ніщо не мало б заважати надалі любити його, якщо б ти любив його до того. Крім того такий незрозумілий для старшого сина момент відкриває ще більше правди про нього. Коли йде мова про брата, він найперше пригадує про себе. Старшому синові бракує покори, яка полягає не в тому щоб бути про себе нижчої думки, а думати про себе менше.  Він нарікає, жаліється що працював багато, а Батько ніколи не оцінив належно цю працю. Він завжди почувався недооціненим, а значить не був здатним побачити Батьківську любов. Зіткнувшись з такою правдою про свого сина батько продовжує любити.

Якщо в нашому житті уявити таку ситуацію з двома синами, то від батька можна було б чекати різної реакції. Зрештою, батько міг би нагадати хто в домі господар і він в праві вирішувати як вважає за потрібне. Натомість бачимо, що батько пригадує старшому і той є спадкоємцем. Так як батько вибіг назустріч молодшому синові, що повертав додому, так тепер робить навіть набагато більше, ніж поступив з молодшим – він виходить  і просить старшого, який не хоче увійти. Чому? Бо в цього батька логіка незмінна – це логіка любові.   

Уся поведінка батька  є свідченням любові до своїх синів. Таку логіку важко зрозуміти синові, який не має любові до свого брата. Важко тоді взагалі, в іншому побачити свого брата. Якщо будемо пам’ятати що блудний син, який повертається до Батька,  є моїм братом, тоді краще зрозуміємо логіку свого небесного люблячого Отця, у любові станемо більше подібними до Нього.