Час молитви Церкви

247214.p

У молитві церковної спільноти, що є зустріччю Бога з цією спільнотою, важливими є час та простір, в яких ця зустріч відбувається. В такому контексті, говорячи зокрема про час, перш за все варто зазначити, що центральним у часовому просторі є момент святкування Пасхального таїнства і до ного прямує увесь час молитви Церкви.

Можна зауважити що увесь цей час проходить на декількох рівнях, якщо можна сказати – ритмах. Чогось подібного можна спостерегти  в самому існуванні людини – доба, тиждень і рік. В молитовному житті Церкви також одночасно повторюються три кола, які між собою поєднуються та взаємовпливають. 

Якщо розпочати від найменшого, то таким є добове коло богослужень, де усі молитви відповідають певній порі доби. Одна з особливостей добового кола богослужень це те, що доба розпочинається із вечора, що відповідає біблійному баченню творення світу. Протягом доби Церква молиться відповідними молитвами, які розміщені у властивому їм часі: Вечірня, Повечір’я, Полуночниця, Утреня, I Час, III Час, VI Час, Обідниця, IX Час.  Про кожне із цих богослужень варто розповісти окремо, а загально варто наразі пам’ятати, що саме вони складають добове коло, чи інакше кажучи – молитовне правило.  Осердям молитов цих богослужень є псалми.

Другий рівень ритму молитви Церкви – тижневе коло (Октоїх). Основі тижня ми можемо побачити біблійну історію сотворення світу. Останній день тижня це субота. Особливим та винятковим днем, якого воскрес наш Господь, стає перший день тижня – неділя, що одночасно називають також і восьмим днем, неділя є Днем Господнім. Тож неділя є постійним уприсутненням у ритмі життя Церкви Господнього Воскресіння, святкуванням Євхаристії.

Крім неділі, інші дні тижня мають своє окреме поминання-пам'ять, про що Церква згадує і переживає у своїй молитві. Понеділок присвячений молитовному поминанню ангелів, вівторок – Предтечі, середа – Хресту і Богородиці, четвер – свт. Миколаю, п’ятниця – Хресту, субота – всім святим і померлим.

Також кожен тиждень загалом виділяється означеним черговим гласом (мелодією), яких разом є вісім (символ Пасхи, як восьмого дня). Повний цикл гласів становить таким чином вісім тижнів.

На завершення також розглянемо третій ритм – річне коло богослужень, що одночасно складається з двох – рухомого та нерухомого. Вони завжди існуючи одночасно, позначаються як на добовому, так і на тижневому колах богослужень, а також переплітаються між собою, іноді створюючи певні особливості.

Варто зазначити, що церковний рік розпочинається 1 вересня і від цієї дати йде перелік усіх нерухомих церковних свят. Ще окреме питання – це здійснення цього річного кола за новим та старим календарними стилями і це питання варто розглянути в іншій темі. Загалом, у річному колі виділяємо певні окремі свята, подібно як в тижневому колі є неділя, також ці свята чи цілі періоди можуть вирізнятися своїми значенням та важливістю, що в свою чергу породжує різноманітні питання обов’язковості їх святкування, участі у богослуженнях, стримання в певні дні від важкої фізичної праці і тому подібне.

Як вже попередньо зазначалося центральним моментом у часі Церкви є Пасха, день Воскресіння Христового, яка щороку згадується у святкуванні Церкви, але разом з тим з кожним  першим днем тижня (неділею) виходить за межі історичного святкування, тому неділю ще називають «малою Пасхою». З огляду на це, зрозуміло що разом з Пасхою, обов’язковою до святкування у житті Церкви є кожна неділя без винятку. Про це слід завжди пам’ятати  усім вірним.

Окрім цих днів, у церковному році є й інші важливі дні святкування спасительних подій життя Христа і Богородиці та поминання інших святих. Вони бувають різного значення, тому загально їх вартує класифікувати певним чином, що ми можемо і зауважити у церковній традиції. У літургійній спадщині УГКЦ, це виглядає наступним чином.

 Крім Пасхи та усіх неділь, є ще найбільш важливі свята церковного року, яких нараховуємо дванадцять, тому й називаємо дванадесятими. В усі ці дні вірні мають обовязок святкувати через участь у Божественній Літургії й також стримуватися від важкої фізичної праці. Такий же обов’язок додається до свята Святих славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла, а також храмове свято власної парафії. Варто тут також пам’ятати, що окрім  такого обов’язку є ще й інші дні церковного року, у яких Церква заохочує (але це не є обов’язком) до участі у богослуженнях, хоча не вказує на необхідність стримання від важкої фізичної праці - такого роду свят є разом двадцять два.

Для зручності, усі ці свята відповідно до їхнього значення та певних зобов’язань для вірних, можна  класифікувати наступним чином, зважаючи на кан. 115 Партикулярного права УГКЦ:

Відповідно до значення кожного окремого дня річного кола богослужень, мають певні особливості також і богослуження тижневого і добового кола, які властиво є одними й тими ж богослуженнями в яких відбувається поєднання усіх трьох рівнів.